«Колосок» №1,2, 2008                                                                Д. Біда

Скільки планет у Сонячній системі?

Плутон втратив статус планети

Земля - супутниця Сонця у світовому просторі - споконвіку оберта­ється навколо свого джерела тепла й світла, яке забезпечує життя на Зем­лі. Навколо Сонця обертаються також Інші супутники - планети Сонячної системи. Одні планети отримують більше тепла й світла, інші - менше, адже вони розташовані на різних відстанях від центрального світила, у якому зосереджено 99,87 % маси Сонячної системи. У порядку зростан­ня відстані від Сонця планети розташовані наступним чином: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, ... Ще зовсім недавно цей перелік завершував Плутон. Однак асамблея III Міжнародного астро­номічного союзу, який відбувся у Празі (серпень 2006 р.)_г прийняла рішення позбавити Плутон статусу повноцінної планети. Астрономи також відмови­лися від пропозиції запровадити окремий клас малих планет - "плутони". Спробуємо з'ясувати, чому так сталося.

Ми звикли вважати, що планета - це тіло, яке обертається навколо зорі, світиться відбитим світлом і має більші розміри, ніж астероїд. Саме за такими критеріями впродовж багатьох років однозначно класифікували об'єк­ти, що належать до Сонячної системи. Але найновіші астрономічні відкрит­тя довели, що така класифікація застаріла.

Нові відкриття

Наприкінці XX століття поза орбітою Нептуна астрономи відкрили сотні льодових об'єктів і назвали їх "поясом Кой пера» Серед них трапляються тіла значних розмірів (найбільші сягають понад 2 000 км). Чи можна називати їх планетами? Сьогодні відомо понад 200 планет, які обер­таються навколо зір, але їх орбіти суттєво відрізняються від орбіт планет Сонячної системи. Відкрито червоні карлики, які мають одночасно ознаки і планет, і зір, а також планетоподібні об'єкти, які самотньо рухаються у тем­ному міжзоряному просторі.

Ці відкриття змусили науковців знову замислитись: що ж таке планета? Скільки їх у Сонячній системі?

Відповідь на ці запитання нау­ковці шукали на асамблеї III Між­народного астрономічного союзу. Ідійшли висновку, що планета -це небесне тіло, яке: по-перше, обер­тається навколо зорі; по-друге, має досить велику масу, внаслідок чого набуває сферичної форми; і, по-третє, "розчистило простір на­вколо своєї орбіти". Таке означен­ня "винесло вирок" Плутону і ви­ключило його з "елітарного клубу" планет. Деякі астрономи висунули протест і заявили, що не користу­ватимуться новим визначенням

Коли Земля стала планетою?

Значення слова "планета" змінювалось упродовж віків. Стародавні гре­ки вирізняли на небі сім небесних тіл, які рухалися на фоні зір: Сонце, Мі­сяць, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн, називаючи їх "мандрівними світилами" або планетами. Зважте, у цьому переліку немає Землі, бо греки вважали її не планетою, а особливим, центральним тілом відліку у Всесві­ті. Микола Копернік (той, хто "зупинив Сонце і розкрутив Землю") поставив Землю з один ряд з іншими планетами Сонячної системи. Він запропонував геліоцентричну систему світу, згідно з якою в центрі містилось Сонце, а нав­коло нього по кругових орбітах рухались планети. Сонце і Місяць втратили планетарний статус, а Земля, навпаки, стала планетою. У 1781 році астроно­ми відкрили Уран, а в 1846 - Нептун.